Все в кучі. Натяк на універсальний блок живлення.

 Ну от власне й результат попередніх тем. За допомогою власного парку станків, який складається з електричної свердлильної машини (в народі – дриль), ручної беззубої пилки для металу, декількох напилків та найтехнологічнішого апарату під назвою бормашинка, було зібране чергове залізне одоробло, мало не забув найважливіший інструмент - коліно. Корпус складається з трьох різних  автомагнітол успішно врятованих зі смітника, десятка гвинтиків, куска гетинаксу та найголовнішої деталі під назвою «клей молекулярний» або просто термосомплі, відповідно й затрати на матеріали наближаються до мінімуму.  

З даного блоку можна одночасно отримати декілька напруг:

основна 0-50В (10А до 25В, 5А до 50В);

для юсб зарядки 5В;

додатково 12В  2А  з китайського модуля XL4015;

а в разі необхідності організації двополярного живлення зовнішніми приблудами поряд з 12В виведено +50В з основного блоку.

 Основою конструкції являється «flyback» перетворювач на м\с ТОР250, з двома вихідними напругами 25 та 50В, розрахований по методі першої теми. Додатково була використана можливість підлаштування вихідної напруги в межах -+50%, тобто 12-25В нижня межа і 25-50В верхня. Перетворювач може видавати 10А до 25В напруги і 5А при 50В. Межа захисту від перевантажень знаходиться трохи вище 12А при 25В. Тепловий режим не найкращий з можливих через особливості виготовлення трансформатора та використаних тепловідводів.

 За перетворювачем увімкнено регулятор напруги та струму з теми про доповнення для простого і доступного блоку.

 В якості вольтамперватметра конструкція попередньої теми.

 Під час остаточного збирання та тестів в показомір були внесені доволі критичні корегування. Чергову свиню підкинув основний амперметр, поряд з усіма очевидними недоліками в даній конструкції INA169 була відправлена в небуття при підключенні моторчика у вигляді навантаження. Перший раз то було довге кохання мізків та деталей, чому ж воно не показує, а після заміни струмового датчика на новий і підключенні того самого моторчика подія виходу з ладу  INA169 була зафіксована. Справа виявилась в банальному іскрінні контактів, яке підсилилось контуром утвореним вихідними конденсаторами регулятора та індуктивністю обмоток двигунця. Незважаючи на захисний діод причіплений до виходу блока, INA169 не витримала подібного ставлення до себе. Замовляти нові для подальших експериментів вже не став, враховуючи підняття ціни на +12%, та необхідності додаткового захисту м\с від викидів, що в свою чергу ще підніме ціну конструкції, та й з невідомим результатом і кількістю всіх ритуалів для прийнятного результату.

Натомість просто замінив схему вимірювання струму на більш адекватну, яка використана в тому самому «Джині» та показує струм короткого замикання. В якості шунта був використаний струмовий резистор регулятора, коефіцієнт підсилення був перерахований, також внесені зміни в програму контролера.

До речі, плата ардуіно перестала програмувати контролер з невідомих причин, а піккіт2 впорався разом з останньою версією avrdudeshell.
В результаті своїх «спрощень» та «покращень» у вимірюванні струму повернувся до дешевшого, разів так в 10, перевіреного рішення, 

яке не зовсім вірно показує струм менше 50мА, та створює не лінійність і в+, і в-, величиною від 0,05 до 0,4А. Хоча думка про використання INA180 залишається.

Під час роботи виявлено дрейф напруги через погану термостабільність регулятора(за годину +0,1В) , який зменшується при увімкненому обдуві. Точність вимірювання напруги так само шкутильгає і на максимальних 50В показує близько 48В, а до 10В прибріхує в плюс на 0,2В.

Для можливості зарядки юсб причандал, гніздо було модернізоване у відповідності до рекомендацій звідси. http://rones.su/techno/zaryadka-mobilynika-po-usb.html

Частота стандартного для ардуіни шим-а з 500Гц змінилась на 250ГЦ, що можна було й передбачити переводячи контролер на 8Мгц. В налаштуваннях таймерів і регістрів розібратись не вдалось тому лишиться так.

Напрошується висновок, що сам контролер AtMega8-AU повністю й безповоротно морально  застарів, та сама 328 Мега має значно краще вправлятись із такими задачами, хоча криволінійність рук виконавшого дане неподобство, не виключена.

Подібне дійство навряд чи наважусь повторити, та й нікому не раджу, хіба що подібним мені ненормальним. Значно кращим був би варіант придбати півмостовий 5 – 10 амперний перетворювач, наприклад з тою ж TL494, з напругою вольтів 35, та китайський модуль де є і чудова кольорова індикація, і всі регулювання, плюс гарненький пластиковий корпус, що обійшлось би в 100-150 вічнозелених, не рахуючи клем, дротів… Ну а в умовах обмежених матеріальних можливостей та наявності 50% деталей можна попробувати витворити щось своє, як власне і було зроблено.