Crazy DIY: wrong flashlight, or demagnetizer tool.
Технічний витвір: чудо-юдо ліхтарик, чи просто розмагнічувач.

Розкручуючи щось, монтуючи детальки на плату чи підбираючи якісь смд-шки постійно виникає проблема з намагніченими, там де не треба, пінцетами, викрутками, різчиками, або ж навпаки не намагніченими коли, наприклад, потрібно витягнути з глибокого отвору гвинтика. Певно хто так чи інакше колупається з залізяками, той знає, шо воно таке- оте мохоння зі стружки на інструменті.  Нарешті такий порядок дістав і я налаштувався на те щоб його змінити, або простіше сказати – зробити розмагнічувач. Почав із пошуку шо то є і з чим його вживати. Виявляється все просто, постійні магніти намагнічують пропускаючи через них постійний струм великого значення, про це показує Дискавері в передачі «Як то працює», також там видно, як після виплавки магніти проходять термообробку, очевидно, для створення певної будови кристалічної решітки матеріалу.  Думаєм далі. Відомо ж (зі шкільної фізики) коли через провідник пустити струм то навколо нього виникає магнітне поле і якщо намотати декілька десятків витків мідного дроту на сталевому осерді і пропустити через них струм, в нас буде електромагніт, але після зняття напруги з витків на осерді буде залишкова намагніченість. Для намагнічення сталі (тої яка може магнітитись) достатньо прикласти звичайний магніт, підправити викутку на точилі, просвердлити отвір. Звичайний магніт створює постійне магнітне поле (на деякий час) тому викрутка і магнітиться, механічна дія (заточка, мехобробка) викликає намагнічення через вплив на зв’язки кристалічної решітки феромагнітного матеріалу (мої здогадки, бо гуглити лінь). Виходить, що постійне поле намагнічує, а змінне затухаюче має розмагнічувати – постійний струм намагнічує, значить змінний має допомогти розмагнітити.

На питання до гугла про готові пристрої для розмагнічування було отримано куча посилань в Китай за пластиковими намагнічувачами-розмагнічувачами, направлень в часи СРСР за диковинним розмагнічувачем, а також море інформації з ютюба. Перші не викликали довіри, для других, нажаль, машина часу виявилась зайнятою в іншому проекті, а ютюбовський екстрим не хотілось випробовувати на собі, правда були варті уваги думки, наприклад використати кільцевий магніт від динамічної головки, та де ж його взяти цілого. Вище описаний логічний ланцюжок привів до висновку, що потрібно якесь змінне магнітне поле,  добути його уявлялось можливим з трансформатора – відпилявши кусок магнітопровода, з котушки індуктивності – намотавши кількасот витків, електромагніту пускача, от тільки осердя там розпилене не там де мені було потрібно, ну і хіт з хітів – петля розмагнічування кольорового кінескопу. В силу своєї ледачі мотати, купувати, пиляти аж ніяк не хотілось, петлі розмагнічування в наявності не виявилось, шкода… 

Хочеться виділити побачені відео експерименти з петлею розмагнічування кінескопу. До чого ж безстрашні наші люди! (чи може справа в іншому) Тримати в руках котушку (яка мало не горить) під’єднану напряму до 220В, то треба твердосплавні горішки мати в штанях. Заздрю, навіть мови нема! 

Сама петля складається з певної кількості витків мідного емальпровода, який не розрахований бути в якості гнучкого дроту, лакова ізоляція дає мікротріщини при згинанні розгинанні, хто пробував щось перемотувати то в курсі. Так, в якості обмоток воно працює навіть під дією вібрацій, саме вібрацій, а не деформуваннями. В призначених для петлі пристроях вона вмикається через позистор підібраний під параметри данної петлі, також використовується певний ключ для увімкнення розмагнічування кінескопу на необхідний час, хто пам’ятає електронно-променеві монітори, ті знають, що проміжок часу розмагнічування там малий.  З цього можна зробити висновок,що рано чи пізно, після певної кількості згинань-розгинань, порушень умов експлуатації, зокрема теплового режиму,  утвориться пробій, міжвиткове замикання, і буде дуже добре якщо той твердосплав в штанях не потече в процесі такого неочікуваного світломузичного шоу зі спецефектами.  Ну добре, потужна зовнішня ізоляція міліметрів в ннадцять, діелектричні рукавички, взуття та коврик можуть зменшити якість спецефектів, але не позбавити.

Поколупавши собі мізки та провівши інвентаризацію запасів, було знайдено просте, доволі безпечне, малозатратне, як матеріально так і фізично, рішення у вигляді дешевої машинки для стрижки зі зношенними ножами. Корпусу рішення випала честь стати дешевому ліхтарику з дохлим (не витримавшим надтехнологічних чудес інженерних рішень) акумулятором. Такого краму має бути в запасі в кожного поважаючого себе матеріально обмеженого вихованця радянського союзу  середньостатистичного чоловіка, котрий мусить любить щось витворити руками.  

Для початку потрібно розкрутити машинку і впевнитись в наявності тої самої котушки із розімкненим магнітопроводом. Тут таки є вона, і магнітопровід розімкнений в потрібному місці. Добуваєм обережно відколупуючи від клея, щоб не покоробити пластини осердя, бо буде дуже жжужати, та й клеїти їх якщо розсипляться справа не дуже прикольна. Навіть нічого не потрібно паяти, кнопка разом із шнуром витягуються за одне з осердям.

 
  

Корпус від ліхтарика доведеться таки допиляти, спочатку видалити зайві ребра, потім приміряти як то воно буде, випиляти прорізь для вимикача зафіксувати все термоклеєм чи епоксидною.

Вимикач я залив термоклеєм, осердя зафіксував епоксидною коли все було зібрано. В якості захисту можна використати рідне скло, спилявши надлишковий бортик, або прикрити куском пластику. Виступаючі частинки по краях магнітопровода можна спиляти, але наразі вони не заважають. Котушка ніби приклеєна, але додаткова фіксація не завадить. В результаті не хитрих рухів отримано направлене магнітне поле полярність якого змінюється 50 разів за секунду, тобто з частотою мережного струму.

 

Вмикати даний пристрій бажано безпосередньо перед початком процесу. Тестові включання показали хороший результат, як при 5 хвилинах роботи, так і при 10. Зовнішній нагрів був може градусів 40, або просто теплий на дотик. Не виключено, що можна працювати й довше, машинка й по пів години працювала, хоча на шильдику є вказано, що безперервний час роботи не більше 20хв.

Після увімкнення потрібно піднести до робочої частини (чи робочу частину піднести) те що хочемо розмагнітити і повільно провести в зоні дії магнітного поля, зона дії відчутна тактильно через вібрації інструментів. Може знадобитись неодноразове повторення процедури тому, що інструмент має багато граней, виступів, розгалужень (ножиці), які магнітяться окремо одна від одної, тобто якщо викрутка двохстороння то кожна сторона може намагнітитись по своєму і розмагнітивши одну її сторону інша може лишатись намагніченою. Суть процесу полягає в створенні затухаючого змінного магнітного поля. Вносити в робочу зону предмети допустимо з великою швидкістю, а от віддаляти для досягнення ефекту потрібно повільно. Магнітний матеріал зіб’ється з толку і просто не запам’ятає де в нього був південний полюс, а де північний, бо, повторюю:  магнітне поле змінної полярності та ще й робимо його затухаючим (втрачаючим силу намагнічування).  Звісно якщо вивести предмет із зони дії за 1/50 секунди то запам’ятається і збережеться (на предметі) та полярність яка була в момент виведення із магнітного поля, тому що протягом 1/50 секунди ми маємо + на одному кінці котушки і відповідно – на іншому, а вже за 1 секунду полярність зміниться 50 разів. Теоретично розмагнічувати можна й достатньо великі предмети проводячи пристроєм по них, але підтвердити немає на чому.  Подібний результат (розмагнічування предметів) можна отримати і від постійних магнітів просто змінюючи їх полярність та роблячи магнітне поле затухаючим, що набагато безпечніше експериментів з електрикою!

Не дивлячись на саркастично-іронічний характер написаних думок (не виключаючи й відносно себе),  НІ в якому разі не потрібно забувати правила поводження з електрикою і нехтувати ними. Бережіть себе! А краще себе і оточуючих! (або себе від оточуючих, чи оточуючих від себе…, ну то вже, як виходить - жарт)